Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку.

В сучасному світі вченими запропоновано понад тисячу різноманітних визначень міжнародного права, але їм так і не вдалося дійти згоди навіть з найбільш принципових питань. Для прикладу можна навести дві крайні точки зору в розумінні міжнародного права.

Одна група вчених наполягає на тому, що міжнародне право — це система юридичних норм, які створені визнаними і вповноваженими на те суб'єктами міжнародного права і регулюють відносини між ними. Інша вважає, що міжнародне право — це сам процес прийняття і втілення в життя владних рішень. Він зводиться до одночасної реалізації трьох завдань: 1) застосування чинних норм міжнародного права; 2) ліквідацію небездоганних минулих правових рішень; 3) встановлення цілей у спільних інтересах Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. суб'єктів і забезпечення їх засобами досягнення.

Для першої групи вчених більш важливою є статика міжнародного права, для другої — динаміка. Розуміння міжнародного права першими більше відповідає природі того права, яке функціонувало від Вестфальського миру 1648 р. і до Другої світової війни. Для нього характерна невелика динаміка змін, безумовне сповідання державного суверенітету, визнання волі та інтересу держави як основного фактора міжнародного правотворення. Після прийняття Статуту ООН міжнародне право розвивається надзвичайно динамічно, що служить підставою для обґрунтування другої позиції.

Сьогодні погляд на міжнародне право лише як на систему норм явно недостатній і застарілий. Воно не обмежується системою норм і Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. не завершується створенням норми. Таке розуміння норми характерне для гіпертрофовано статичного погляду на право, коли держава формулює й застосовує норми права. Право в таких випадках більше є засобом утримання в покорі інших, ніж засобом регулювання відносини і визначення прав і обов’язків. І сучасна міжнародна спільнота відходить від такого розуміння права, про що свідчить численні наміри держав, виражені у їхніх Конституціях, про побудову правової, демократичної держави, розвитку громадянського суспільства тощо.

Водночас визначати міжнародне право лише як процес прийняття рішень небезпечне зведенням права до застосування сили, відривом процесуальних компонентів міжнародного права від матеріальних (головною з яких на будь-якій стадії розвитку Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. залишається система норм), невиправданою ревізією чинного нормативного комплексу (а можливо, і його нехтуванням), ототожненням міжнародного права з програмою його розвитку.

Отже, як один із варіантів можна сформулювати таке визначення: міжнародне право — це система юридичних норм, які регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини, співробітництва, це рішення і правові засоби їх застосування, прийняті повноважними суб'єктами дляреалізації спільних інтересів.

З давніх часів до сьогодення наукою запропоновано понад тисячу різних визначень

міжнародного права. І до цього часу вченим не вдалось домовитися навіть з найбільш

принципових питань. Визначення міжнародного права пропонуються в залежності від того, якої

школи, теорії чи концепції дотримуються автори.



Позитивістська школабудує Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. визначення МП на таких постулатах:

1. основний компонент - система норм;

2. основний суб’єкт – держава;

3. основна функція - регулювання міждержавних відносин;

4. основна мета – мир і безпека між народами.

Інколи включають і засіб захисту – примус, що є більш спірним.

Визначення МП прихильниками природно-правової школичасто містять:

1. поняття природного розуму, справедливості, моралі, етики;

2. центральний суб’єкт – фізична особа;

3. головне джерело – умови життя;

4. основний компонент – біологічні норми як чинник життя людини;

5. об’єкт регулювання – міжнародні відносини як міжіндивідуальні, міжгрупові зв’язки.

Прихильники соціологічної школиМП наголошують на важливості факту, реального

становища, а не норми права. Школа реалістіввизначає МП через силовий компонент, процес

прийняття владних рішень.

Радянське Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. розуміння міжнародного права засновувалася на консенсуальній теорії(теорії

узгодження воль держав), яка була розроблена Г.І. Тункіним і зводилася до наступного:

1. міжнародне право як загальна система повинно бути визнано усіма державами, а тому є

виразом їхньої волі;

2. держави можуть утриматись від згоди на таку систему права і відмовитись від неї;

3. створення нових норм або відміна старих норм звичаєвого права вимагає згоди держав;

4. держава, яка не дає згоди на звичаєву норму права, вільна в будь-який час відмовити в її

застосуванні щодо неї;

5. будь-яка держава вільна здійснити її суверенне право відмовити застосуванню норм

звичаєвого права на тій підставі, що вона не відповідає її державній волі Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку..

Переважна більшість західних дослідників МП заперечує концепцію узгодження воль

держав з таких причин:

а) не можна ставити волю держави в основу формування міжнародного права, коли

відсутній об’єктивний механізм його формування;

б) під узгодженням волі розуміється процес, наслідком якого є не спільна воля, а окремі

волі, отже саме узгодження не є необхідним;

в) на практиці жодна держава не може відкинути норми системи міжнародного права, що

склалася до утворення цієї держави;

г) звичай створюється на однаковості практики і opinio juris, а не виключно на згоді

держав;

д) практика Міжнародного Суду ООН не підтверджує твердження про недійсність для

держави норм міжнародного права, на які вона не Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. давала згоди;

е) якщо погодитись, що держава може заперечити застосування до неї звичаєвої норми

МП, якщо ця норма не відповідає її теперішній волі, то можна досягти результату, коли держава

буде зв’язана лише власною волею, що взагалі суперечить природі МП.

Сьогодні погляд на міжнародне право лише як на систему норм явно недостатній і

застарілий. Право не обмежується системою норм і не завершується на створенні норми. Право

– це і правові аксіоми, правові ідеї, правові гіпотези і версії, концепції правового акту, юридична

техніка, правові поняття і визначення, правові стандарти, правові презумпції, юридичні

конструкції, правові поправки, правові примітки, правові класифікації, правові символи, правові

фікції, правові застереження, правила застосування норм права Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку. тощо. Поряд з цим не слід

визначати МП лише як процес прийняття рішень, відривати процесуальні компоненти МП від

матеріальних (насамперед, системи норм), ототожнювати МП з програмою його розвитку.

Таким чином, для навчальних цілей можна сформулювати таке визначення МП:


documentbamiqdl.html
documentbamixnt.html
documentbamjeyb.html
documentbamjmij.html
documentbamjtsr.html
Документ Визначення міжнародного права в його еволюційному розвитку.